Магія творчості. Виховання дітей засобами музичного мистецтва

Венгринюк Оксана Володимирівна, старший викладач кафедри педагогіки, психології та теорії управління освітою Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

Напрям виставки: Магія творчості: роздуми про художньо-естетичний світ дитинства

Мета впровадження ідеї:

Впровадження активного музикування (спів, гра на музичних інструментах, слухання музики, елементарна музична творчість, гра в ансамблі) школярів є однією з головних складових загальної системи музично-естетичного виховання.

Музичне виховання – це не виховання музиканта, а перш за все виховання людини - Василь Сухомлинський

Ідея в дії: впровадження запропонованої новації у практику

Музика – це мова почуттів. Музика починається там, де закінчується слово. І якщо словом обмежується проникнення вихователя в потаємні куточки юного серця, якщо після слова не починається тонше й глибше проникнення – музика, виховання не може бути повноцінним.

Пізнання світу почуттів не можливе без розуміння й переживання, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті є основою емоційної, естетичної, моральної культури.

Василь Олександрович Сухомлинський в естетичному вихованні підростаючого покоління значну роль приділяв музиці. Він вважав, що музика, впливаючи на людину, торкається усіх сторін її духовного життя. Педагог, не маючи професійної музичної освіти, добре відчував, що музика – це та рушійна сила, яка зігріває дитячі душі, вчить їх емоційно відгукуватись на різні сторони життя, розкриває сутність прекрасного.

В. О. Сухомлинський стверджував, що краса музики – могутнє джерело думки. Під впливом музики уява дитини створює яскраві образи, оживляє думку.

«Без музичного виховання, говорив В. О. Сухомлинський, неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовний світ, мислення, мова».

Видатний педагог зазначав, що музика, як і природа, казка, – виховує дитину. Музична мелодія – це мова людських почуттів і ставитись до цієї мелодії необхідно надзвичайно чуйно. На підставі багаторічного досвіду, спостережень він дійшов висновку. що «… душа дитини – це душа чутливого музиканта. В ній туго натягнуті струни, і якщо ви зумієте торкнутися їх – задзвенить чарівна музика … Дитинство так само неможливе без музики, як неможливе без гри, без казки».

В. О. Сухомлинський вважав, що «Музика і співи в школах не лише навчальний предмет, але й могутній засіб виховання, яке повинно емоційно і естетично забарвити все духовне життя людини».

Традиції Павлиської середньої школи відображають духовні та історичні традиції народу. Видатний учений на практиці поєднав наукову педагогіку з народною, без цього діалектичного зв’язку він не мислив системи виховання. Значне місце в змісті музично-естетичного виховання дітей Павлиської школи займала народна пісня як жанр фольклору та виховний засіб народної педагогіки.

Педагог вважав, що вчитель, розбираючись у специфіці засобів музичної виразності композитора, повинен ще за допомогою слова пояснити глибину музики. Слово вчителя настроїть «чутливі струни серця» дітей на сприйняття музики в тому разі, якщо педагог звертається до їхньої емоційної пам’яті. Слово, яке пробуджує емоційну пам’ять учнів, допомагає їм зрозуміти тонкий, емоційно-естетичний і філософський підтекст музики.

Разом з дітьми В. О. Сухомлинський слухав народні пісні, і в кожній пісні намагався відкрити їм велике емоційне багатство, їхній дух і зміст. Він прагнув, щоб кожна прослухана пісня пробуджувала естетичні почуття, давала емоційний поштовх для розуміння її підтексту.

Мова музики – це мова почуттів; навіть народна пісня з нехитрими, часом елементарно простими словами сприймається як художній твір тільки завдяки мелодії. Щоб роз’яснити сутність художніх образів музичного твору, вчитель повинен розуміти специфіку образотворчих засобів композитора. Пояснення має бути своєрідним завершеним художнім оповіданням - Василь Сухомлинський

Перспективи та потенціал реалізації ідеї:

Найкращим засобом у формуванні естетичного досвіду є залучення дитини до світу мистецтва. Василь Олександрович постійно підкреслював його роль у становленні гармонійної особистості. «Мистецтво – це час і простір в якому живе краса людського духу. Як гімнастика виправляє тіло, так мистецтво виправляє душу. Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає насолоду», – наголошував він. Ці думки мають актуальне значення у наш час, де у багатьох людей споживацькі інтереси переважають над прагненням пізнавати і втілювати загальнолюдські цінності у власній діяльності.

Дитина не повинна занурюватись у світ мистецтва лише для того, щоб відповісти на запитання вчителя й дістати оцінку. «Справжнє пізнання мистецтва починається там, де людина осягає прекрасне для себе, для повноти свого духовного життя, живе у світі мистецтва, прагне прилучитися до прекрасного», – підкреслював педагог.

У педагогічному доробку Василя Сухомлинського знаходимо чимало цінних думок щодо естетичного виховання підростаючого покоління й, зокрема, формування естетичного досвіду школярів. Сучасними залишаються погляди вченого щодо взаємозв’язку естетичних почуттів та моральної культури дитини, розвитку емоційності й творчих здібностей, єдності емоційних та раціональних складових у здійсненні естетичної діяльності. Ці ідеї знайшли своє відображення у навчально-виховному процесі сучасної школи, у тому числі при проведенні уроків художньо-естетичного циклу.