Навчаємось граючись

Маковійчук Юліана Юріївна, вчитель корекційної роботи Чернівецького навчально-реабілітаційного центру «Родина»,

Маковійчук Тетяна Денисівна, методист науково-методичного центру організації навчальної роботи та дистанційної освіти ІППОЧО

Напрям виставки. Освітній коктейль» Нової української школи: компетентнісний, інтегрований та діяльнісний підходи

Мета впровадження ідеї

Понад усе діти люблять ігри! Це природний шлях для маленької дитини . Це захопливо, цікаво та пізнавально! Напевно, ні в кого не виникне сумнівів у тому, що саме гра перетворює навчання в цікаву й захоплюючу пізнавально-активну діяльність. Цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює те, на що в інших умовах довелося б докласти значних зусиль. У грі дитина краще запам‘ятовує, зосереджується і усвідомлює та пізнає світ.

Гра завжди привертала до себе увагу психологів та педагогів. Специфіка поєднання навчання з грою в початковій школі, відображена в педагогічній спадщині видатного вітчизняного педагога В. О. Сухомлинського, ідеї якого мають цінність в умовах реалізації вимог компетентнісного підходу в освіті.

У Концепції «Нова українська школа» визначено, що першим циклом початкової освіти є адаптаційно-ігровий, що охоплює навчання в 1‑2-х класах початкової школи. Його особливістю є систематичне застосування в освітньому процесі дитячої гри та ігрових форм, методів і прийомів навчання. Врахування вікових особливостей молодших школярів дає змогу визначити гру як один з активних методів навчання, що забезпечує його ефективність, спрямованість освітнього процесу на формування різних компонентів компетентності.

Метою даного дослідження є висвітлення окремих ідей Василя Олександровича Сухомлинського щодо застосування гри в процесі навчання та виховання молодших школярів, обґрунтувати засади застосування гейміфікації з метою підвищення мотивації учнів на уроках та в позакласній діяльності.

Гра – це вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень про навколишнє середовище. Це іскра, що запалює вогонь допитливості - Василь Сухомлинський

Ідея в дії:впровадження запропонованої новації у практику

Нова українська школа — це принципово інший погляд на освіту: її мету, організацію, взаємодію учасників. Головною частиною освітньої реформи є акцент на розвиток індивідуальності учня, партнерські взаємини з усіма суб’єктами освітнього процесу й оновлення змісту освіти. Компетентнісна освіта акцентує увагу на тому, що замість того, щоб бездумно заучувати факти або визначення, учні будуть учитися застосовувати знання на практиці, засвоювати навички і способи мислення, які не будуть відірваними від сучасного життя.

Гра посідає значне місце в житті людини та її діяльності. Не випадково ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, що дозволяє зробити цікавим і захоплюючим буденне вивчення предметів. Без «ігрового» періоду не буває успішного навчання у шкільному віці, а пізніше не відбувається розвитку зрілої повноцінної особистості. Для дітей, які переходять із закладів дошкільної освіти, де гра виступала формою їхньої життєдіяльності до початкової школи, важливою умовою правильного розумового розвитку є насичення освітнього процесу грою. Навчання через гру створює сприятливі умови для самостійного пошуку та вирішення учнями проблем, які супроводжують освітній процес. Василь Олександрович Сухомлинський наголошував, що ігрова діяльність має величезний потенціал у формуванні різних компонентів розумової культури людини.

Дітям молодшого шкільного віку притаманна цікавість, потреба у яскравих враженнях, які вони можуть отримати граючись. Це допомагає глибше зануритись в тему, стимулює в учнів мислення, викликає цікавість, а значить і мотивацію до отримання тих чи інших знань. Все це сприяє підтримці ентузіазму та цікавості школяра і робить урок яскравим, цікавим і динамічним.

На уроках має бути гра, яка включить дітей у навчальний процес, простимулює бажання навчатись в класі й вдома, захопить та надихне до пізнання і творчості.

Ігри допомагають спілкуванню, сприяють передачі накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних навичок людини, її сприйняття, пам’яті, мислення, уяви, емоцій. Вони розвивають активність, дисциплінованість, спостережливість, уважність. Крім того, що ігри мають величезну методичну цінність, вони допомагають зробити навчальний процес легким та невимушеним як для учителя, так і для учнів. Через гру ми можемо зрозуміти дитину та й будь-яку людину, допомогти їй самій себе зрозуміти, зрозуміти її життєву стратегію, прийняти її.

Підкреслюючи важливість застосування гри в навчанні школярів, Василь Сухомлинський писав: «Тисячу разів сказано: навчання – праця, і його не можна перетворювати на гру. Та не можна відгородити китайською стіною працю від гри. Придивимося уважно, яке місце гри в житті дитини. Для неї гра – це найсерйозніша справа. В грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку». Оскільки у дитячі роки гра сприяє пізнанню дітьми світу, за умови кваліфікованого її використання вона може стати неоціненним помічником вчителя в розумовому вихованні дитини.

Через казку, фантазію, гру, через неповторну людську творчість – вірна дорога до серця дитини - Василь Сухомлинський

Перспективи та потенціал

Спадщина В. Сухомлинського дуже багатогранна, а в центрі його уваги передусім – дитина, особистість, її духовний світ та моральні цінності. Основним пріоритетом Нової української школи є розвиток креативної особистості. Незаперечним є той факт, що навчання у школі не має зводитися лише до оволодіння знаннями й уміннями, які будуть для дитини необхідними в повсякденному житті, освітній процес має бути націлений на мотивацію до саморозвитку, самовиховання, унаслідок якого учень буде прагнути до нового, незвичного, цікавого, отримуючи при цьому задоволення від побаченого, почутого й пережитого.

В. О. Сухомлинський наголошує на важливості впровадження гри у навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку. Гра, як акцентує педагог, є формою діяльності молодших школярів, яка відповідає їх віковому розвитку та сприяє формуванню всіх пізнавальних процесів, цінних в контексті формування різних елементів розумової культури дитини, зокрема творчого мислення, уяви. Гра дає змогу почати шкільне життя без стресів і перенапруження.

Застосування гри ми вважаємо одним з дієвих засобів формування комунікативної компетентності молодшого школяра. Дитина у грі збагачує уявлення про навколишній світ, розвиває мовлення, у рольових та інших видах ігор вдосконалює навички спілкування.

У своїх працях Василь Сухомлинський наголошує на тому, що гра має посідати значне місце у навчанні та вихованні молодших школярів. Гра для дитини, як підкреслює педагог, є важливою і найдоступнішою формою діяльності, засобом самовираження. Адже практика свідчить, що найефективніше діти молодшого шкільного віку сприймають навчальний матеріал, що був поданий цікаво і нестандартно, у вигляді гри. Гра для дітей є настільки природною, що вони ладні гратися й гратися, а захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам’ятовує нове, орієнтується у незвичайних ситуаціях. Поповнюються запаси її понять, уявлень, розвивається творчість, фантазія.

Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку – чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.

Роль ігрової діяльності в початковій школі має важливе місце, адже:

• виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивати увагу, прагнути до знань;

• процес навчання стає цікавим, легко долаються труднощі у засвоєнні матеріалу;

• гра створює у дітей бадьорий настрій;

• в руках учителя гра стає інструментом виховання, що дає змогу повніше враховувати вікові особливості дітей, розвивати ініціативу і самостійність, створювати атмосферу свободи, творчого розкриття дитини. Але варто також звернути увагу, що існують певні вимоги до гри:

• ігри мають відповідати навчальній програмі;

• ігрові завдання повинні бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

• відповідність гри віковим особливостям.

Отже, враховуючи власний досвід використання ігор в освітньому процесі початкової школи та досвід колег, презентований ними у мережі Інтернет, можемо констатувати, що ігри є дієвим і цікавим засобом навчання дітей молодшого шкільного віку, який підвищує його ефективність Гра – це не лише розвага і забава, що заповнює дозвілля школярів, але й один з найсерйозніших засобів педагогічного впливу на них, що забезпечує формування умінь формулювати думки, точно передавати емоції, взаємодіяти з партнерами по спілкуванню тощо.

Таким чином, систематичне застосування гри в освітньому процесі початкової школи є новим вектором професійної підготовки вчителя початкових класів, а співпраця учителя і учнів, партнерство на уроці, спільний процес пізнання й відкриття незвіданого, нового – це шлях до успіху Нової української школи.