Радість пізнання

Москаль Ольга, вчитель початкових класів Опорного закладу Михальчанського ліцею Кам’янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області

Напрям виставки: «Освітній коктейль» Нової української школи: компетентнісний, інтегрований та діяльнісний підходи

Почуття радості від пізнання – основний чинник розвитку та самовизначення особистості

Джерело: https://cutt.ly/awdNORuX

Метою впровадження ідеї

є така організація освітнього процесу, за якої дитина щодня відчуватиме радість пізнання через активну, різнобічну, продуктивну, максимально самостійну діяльність. Розвиток особистості дитини на основі засвоєння нею способів дій через постановку цілей, реалізацію шляхів, переборення труднощів, уміння себе контролювати, корегувати, оцінювати. Забезпечення процесу здобуття знань як результату власних пошуків дитини, стимулювання бажання пізнавати, досліджувати, творити.

Реалізація ідеї "радість пізнання" як важливого принципу Нової української школи. Впровадження запропонованої ідеї сприяє формуванню самостійного та незалежного мислення школярів, забезпечує розвиток ключової компетентності «навчання впродовж життя».

Ідея в дії: впровадження запропонованої новації у практику

В. Сухомлинський у системі своїх педагогічних поглядів ґрунтовно розкрив сутнісний зміст ідеї радості пізнання та послідовно реалізував її у навчально-пізнавальній практиці Павлиської середньої школи. Результати різних форм впливу на процес пізнання він ставив у залежність від пробудженого почуття подиву, радості відкриття, емоційної сприятливості й тісного зв'язку з практикою, життям. У педагогічних творах і досвіді В. Сухомлинського ідея радості пізнання виступає необхідною умовою творчого саморозвитку, морального самовдосконалення, ефективним засобом формування в учнів наукового світогляду.

«Дух радості пізнання – ось та ідейна та інтелектуальна атмосфера, яка повинна зараз панувати в школі.» - Василь Сухомлинський

Науково-методичний аспект ідеї радості пізнання школярів у творчій спадщині В. Сухомлинського займає вагоме, значуще місце у контексті її творчого застосування в освітньому просторі Нової української школи.

«Чим більше дитина пізнає, чим більше відкриває не помічених у повсякденному житті закономірностей, тим помітніша чутливість органів сприймання навколишнього світу, тим тонші зв’язки органів сприймання з мисленням.» - Василь Сухомлинський

Суть сучасного навчання в тому, щоб зацікавити, здивувати, змусити відгукнутися, заохочувати до мислення, міркування, пошуку правильних відповідей.

Конкретний метод, запропонований Василем Сухомлинським, - це застосування малюнків із запитаннями, що допомагають дітям пізнавати та осмислювати навколишню дійсність.

Педагог описав його в праці «Павлиська середня школа»:

• перша серія малюнків під заголовком «Чому це так буває?»

• друга серія малюнків ставить запитання «Навіщо так роблять?»

• малюнки третьої серії під назвою «Що тут неправильно зображено?»

• четверта серія малюнків – «Де і як це відбувається?»

• серію інших малюнків об’єднує запитання «Як дізнатися … ?»

Ці «загадкові» малюнки-запитання в Павлиській школі використовувались на різних предметах, були розставлені навіть в коридорах, щоб невимушено, ніби ненавмисно зацікавити дітей, «запустити» мислення. Такі різнотипові запитання, на погляд видатного педагога, пробуджують думку, викликають в дітей прагнення до пізнання нового.

«Мислення починається з подиву!» - Василь Сухомлинський

Відображенням цього прикладу в сучасному освітньому процесі є використання інструментів критичного мислення, що передбачає перехід учня від мисленнєвих операцій низького рівня до високого.

Сучасною інтерпретацією запропонованого Василем Сухомлинським методу, на мою думку, є техніка розвитку критичного мислення "Ромашка Блума" (заснована на таксономії Бенджаміна Блума — американського педагога-психолога). Опис техніки за покликанням https://cutt.ly/WwhnxjLd

Перспективи та потенціал реалізації ідеї

Побудова «руху» освітнього процесу в напрямку позитивного ставлення та активності дитини під час навчання. Щоб замість явного чи прихованого впливу вчителя, урок став простором для самостійного «конструювання» дитиною власних знань, навичок і ставлень, а не їх «накопичення».

Перспективою в цьому є використання чи створення вчителем власних технік «правильних» запитань, що стимулюють мислення дітей на різних рівнях складності.

Дуже важливо практикувати запитання, в яких дитина відчує вагомість її думки й, на основі цього відчуття, навчиться формулювати свої запитання, бачити та адекватно сприймати проблему, робити вибір, знаходити обґрунтоване рішення та втілювати його у життя.